Історія нашого міста

щодо історії - мій коментарій є в іншому обговоренні. А от за назву, я прихиляюсь думки щоб вона була як раніше, просто Переяслав. Так, при зміні назви буде затрачено не мало коштів, часу, мороки з великою кількістю документації та зменшення спогадів про діяльність Хмельницького на Переяславщині. Але це моя особиста думка. І як мінімум, після зміни назви, наше місто стане мелодійнішим у звучанні і легшим у вимові.
буде дискусія-буде далі......

Я з вами згоден щодо назви.Звичайно я знаю історію Переяслава,історію виникнення міста та легенду про назву та події,які відбувались там.Я вважаю,що Богдан Хмельницький зробив не дуже позитивне в місті,щоб можна було додати його призвіще до назви.

ХОЧЕТЕ ЗНАТИ БІЛЬШЕ?
"НАРИСИ З ІСТОРІЇ ДАВНЬОГО ПЕРЕЯСЛАВА"
"ПЕРЕЯСЛАВ У ВІКАХ"
"ПЕПРЕЯСЛАВУ-1100 РОКІВ"
тут вся інфа історії Переяслава-Хмельницького

А чи знаєте ви, що при становленні вищої освіти в Україні першим вузом України став Лвівський університет, другим - Києво-Могилянська академія, а третім ВНЗ - Переяславський колегіум, що був заснований у 1702 році.

...я й не знав! Але догадувався...)))

Скарб Мазепи.Переяслав

Ми знову вирахували незабраний скарб. Цього разу Переяслав-Хмельницький. І знову Мазепа! Таке враження, що дух великого Гетьмана блукає десь поруч... Фігура Мазепи була такою масштабною, що навіть через кілька століть, історики не можуть пояснити багатьох подій того часу, що якимось чином впливають на час нинішній.





Все почалося кілька років тому. Через одне з козацтв, ми вийшли на цікавого бізнесмена, який вирішив фінансово підтримати щось культурологічне. Зустрілися в дорогому ресторані, випили Хеннесі і постановили розповісти про музеї Переяслава. Справа в тому, що завдяки подвижницькій діяльності Михайла Сікорського, в місті виник унікальний музейний комплекс - Національний історико-етнографічний заповідник Переяслав. Майже три десятка музеїв розкидані містом. Починалося все у пятидесяті, коли випускник істфаку Київського університету Михайло Сікорський прибув у містечко за розподілом, аби очолити місцевий музей, що розміщувався у двох кімнатках. Нині - НІЕЗ Переяслав гордість України. Михайло Іванович Сікорський - Герой України. Чимало пережила ця людина. Постійно бореться за музей і перемагає! Чимось допоміг і журнал Музеї України, членом редколегії якого є Михайло Іванович. Реально підтримували його у кучмині часи, просили Президента В.Ющенка присвоїти високе звання директору...

Отож, того, першого разу, приїхали у Переяслав, познайомилися з директором, який подарував книгу журналіста Миколи Махінчука Обереги нашої памяті. Потім зробили кілька спецвипусків журналів про музеї Переяслава, організували до міста журналістську експедицію, нагородили Михайла Івановича... Щось та і зробили для популяризації та захисту міста і музею...

А книга Махінчука спокійно стояла на полиці всі ці роки. Днями вирішили почитати. Враховуючи те, що вже з рік Мазепа, Хмельницький, Апостол, Сірко та інші ватажки козацтва, підкидають нам якісь неймовірні історії, ми розплутуємо якісь детективи за участі спецслужб кількох країн, музейні таємниці, тема нам близька.

Відкриваю. Перша фраза, яку випадково вихоплюю, про Мазепу. М.Сікорський розповідає, що Гетьмана хвилювала слава Богдана. Він навіть вирішив облаштувати столицю у Переяславі! Звів Кафедральний Вознесенський собор, монастир, дві школи. Подарував Вознесенському монастирю Пересопницьке Євангеліє! Так, те саме, на якому нині присягають Президенти! Та книга була перекладена зрозумілою народу мовою у 1556-61 роках у Пересопницькому монастирі на Рівненщині. Іван Мазепа був затятим книголюбом, мав розкішну бібліотеку. Якимось чином роздобув ту унікальну книгу. Перевіз до Переяслава. Ще і напис зробив! 1701 року! 17 квітня. Святиня була у Переяславі аж до 30-х років минулого століття! Потім перевезли до Києва. 1991 року саме на Пересопницькому Євангелії присягав Перший Президент Незалежної України Л.Кравчук.

Іван Мазепа хотів відбудувати Богданівську козацьку церкву. Не встиг. Але, і це достеменно відомо, зробив кілька таємних підземних ходів. Є два ходи між Михайлівською та Успенською церквами. Готувався хід і до його майбутньої резиденції.

Поразка під Полтавою, сплутала всі карти. Втративши під час Полтавської битви чимало регалій, цінності, козаки відступили до Переяслава. Петро І, до речі, роздивившись захоплені під Полтавою трофеї, вирішив зайнятися колекціонуванням, створивши кілька музеїв, основу фондів яких, поклали козацькі речі... Тяжко переживаючи поразку, зраду соратників, сподіваючись повернутися, Іван Мазепа заховав чимало цінностей, в основному золото, срібло, коштовну зброю, монети, в якомусь секретному підземному ході, недалеко від якоїсь церкви.

Директор музею Михайло Іванович Сікорський, будучи фанатичним збирачем старовини, та й ще досвідченим археологом, вирішив знайти скарб. Працював в архівах, вивчав схеми, стіни церков. Знайшов один підземний хід. Спробували копати - все обвалюється. Небезпечно. Розкопки закінчили. А даремно...

-Музейники були десь поруч! - авторитетно заявив козацький біоенергетик і генерал Валерій Пильник, - К

...
-Музейники були десь поруч! - авторитетно заявив козацький біоенергетик і генерал Валерій Пильник, - Користуючись своєю методикою, я просканував те місце і можу сказати, що скарб так ніхто і не забрав! Він і досі у недосліджених підземеллях Переяслава! Михайло Сікорський був за крок!

Просто, як жарт, ми спробували оцінити на рамках, вартість скарбу у сучасних антикварних цінах. Вийшло під сто мільйонів гривень. Підкреслю, це просто цифра, яка, в принципі, може бути недалекою від реальності...

Чому про це пишемо Тому, що скарб так ніхто і не знайшов! Про нього існують лише легенди. Крім Сікорського, розшуками дуже переймався отаман Зелений у Громадянську війну (відомий ватажок народного антикомуністичного повстання з Обухова Данило Терпило). Зелений любив казки про скарби, намагався щось відшукати - на боротьбу потрібні були гроші. Він досить довго був у Переяславі, щось розшукував. Отаман навіть денонсував Переяславську угоду, підписану Б.Хмельницьким під час Переяславської Ради...




І гіпотетичний скарб Данила Апостола у Великих Сорочинцях, і цілком реальне золото Івана Мазепи у Переяслав-Хмельницькому, на виду. Ці таємниці недоступні для армії чорних археологів, що постійно сидять на сайтах Нова Січ і Музеї України, вишукуючи наводки. Хлопці, що займаються нелегальними розкопками, стали вже потужними істориками. Мають такий багаж знань, що іноді наші штатні історики середньовіччя, на їх фоні виглядають якось... сіренько... Не чекайте! Про кургани, степові могили, далекі печери говорити не будемо.

Ще один штрих про Мазепу у викладенні Михайла Сікорського. Мати Мазепи стала ігуменею Фроло-Вознесенського монастиря у Києві. Була доброю жінкою, тримала на Подолі будинок для малоімущих. Коли почалася реконструкція старого Подолу, Сікорський знайшов той будинок. Музейники врятували дубовий сволок з вензелями господині і датою - 1702 рік. Перевезли до Переяслава. Нині він тримає дах над хатою чинбаря у музеї на горі...

На жаль, звязатися телефоном з Михайлом Івановичем Сікорським не вдалося. Ніяких коментарів і подробиць не взяли. Треба їхати. Майже рідною дорогою до легендарного міста, де відбулося скільки історичних подій. Не марнуйте життя! Збирайтеся, і гайда до славного краю! Кожен українець повинен побувати у Переяславі! І хтось знайде скарб, полишений колись Мазепою. Прийшов той час...

Дерево яке посадив Тарас Шевченко